Головний отаман та один з засновників УДЮТ "Січ". Пройшов підготовку скаут-лідерів Wood Badge в Гілвел парку, Англія. Напрацьований виховний досвід покладений в основу під час розробки гри "Джура" Міністерства освіти і науки України. За видатні заслуги у громадській сфері, як керівник УДЮТ "Січ", нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня та медаллю "За працю та звитягу".

В Січі з 2007 року. Випробувала на собі всі ролі – від молодшого січовика до таборового отамана. Більше восьми років Поліна працює з січовиками, і знає, що з кожним можна знайти спільну мову. Переконана, що діти, в житті яких є "Трахтемирівська Січ" формуються успішними та відповідальними громадянами.

​Святослав приїздив на табори Січі з 11 років, щороку стаючи більш досвідченими і витривалим. Трахтемирів став обʼєктом дослідження і захоплення, а табори - можливістю поділитися своїми знаннями і бути прикладом для молодшого покоління.

13 років скаутського досвіду, за які пройшов шлях від активного учасника таборів до наставника та Отамана табору "Аджамська Січ". Розробляє та проводить заходи, спрямовані на формування активної громадянської позиції молоді. Фахівець відділу національно-патріотичного виховання НЦ "МАН" України. Мета Сірка — передати власний досвід наступним поколінням січовиків та навчити їх брати відповідальність за себе і свою країну.

Історик, аспірант та викладач Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Проводить історичні гутірки на січових таборах з 2019 року, а також є наставником та любить ходити у походи. Владислав зрозуміло пояснить, чому історія важлива і як вона впливає на наше життя.

В скаутському русі з 1994 року, пройшла програму підготовки скаут-лідерів Wood Badge в Гілвел парку, Англія. Член УДЮТ "Січ" з 1999 року. Пересвідчилася в дієвості і ефективності скаутського методу та таборувань для виховання різносторонньої особистості, адаптованої до світу на прикладі своїх трьох дітей, що виросли в "Січі". Адвокат, керівник юридичної служби наукової установи МОН України.

З дитинства ходила в походи та активно проводила час на природі. Потрапила якось на табір і тоді щось всередині загорілося. З того часу їздила на кожне таборування, пройшла шлях від січовика до старшини на таборі, з кожним роком зростаючи. Січ стала частиною формування особистості, виховання та стилем життя.

Таборуюсь з 2016 року, почала свій шлях з маленької дівчинки, яка всього боялась, плакала в походах, і багато падала. Потім поступово ставала старшою, почала проявлятися, стала підстаршиною, затім наставником, а невдовзі й осавулом Аджамської Січі. І таким довгим шляхом табір став для мене не просто щорічною літньою пригодою, він став для мене способом мого життя.

Цьогоріч доля вперше відкрила для мене двері до таборувань «Січі». Маючи у своєму арсеналі лише гарт «Джури», я ступила на цей шлях, і під час табірних буднів, я відчула - справа, якій ми віддаємо сили, переросла межі звичайного захоплення, ставши чимось значно глибшим - покликанням серця. Навчання в педагогічному університеті дало мені ключ до пізнання тонкощів виховного процесу. Виховання нової генерації - це не просто педагогіка, це творення характеру. Тому я переконана: лицарське виховання стане тим неодмінним орієнтиром, якому я присвячу свій подальший шлях.